В оцінці деяких батьків статеве виховання зводиться лише до сфери  сексуальних стосунків. Але ж ця проблема набагато ширша.  Статеве виховання визначається, як «вплив на психічний і фізичний розвиток хлопчика і дівчинки з метою оптимізації їхньої діяльності, пов’язаної з відносинами представників різної статі, з формуванням статево рольової позиції».

     Переоцінка в педагогіці багатьох норм. Які раніше здавалися непорушними, торкнулася і цієї делікатної проблеми. Сьогодні приходить усвідомлення, що статеве виховання дошкільнят необхідно для нормальної та ефективної соціалізації особистості. Розмовляти з дитиною на «дорослі теми» слід лише в тому разі, якщо це її справді цікавить і вона не може самостійно знайти відповідь на свої запитання.

     Правдива інформація у відповідь на дитячі запитання та пояснення дорослими цих професій формують у малих розуміння того, що в тваринному і рослинному світі існує закон продовження роду, якому підпорядковується все живе.

     Уяву дитини спотворює не об’єктивна правдива розповідь, а необхідність, що створює інформаційний вакуум та підґрунтя для домислів.

     Дорослі мають обачно та вдумливо підходити до вибору книжок на статеву тематику. Адже картинки у книжці не передадуть відчуття любові, не розкриють сенсу зародження людського життя. Тому не варто залишати дитину наодинці з книгою. Краще розглянути, почати її разом. Бесіда за змістом таких видань потребує від дорослих великого такту та вміння, щоб не привнести в статеву реалізацію чогось особливого, сороміцького, щоб не перейти тонку межу між необхідним та зайвим.

    Саме в дошкільному віці дитина має отримати імунітет від цинічності під час спілкування на статеві теми, навчитися в майбутньому самостійно, з літературних джерел черпати необхідні кожній людині знання.

   Поза всяким сумнівом, дошкільнята мають отримувати відповіді на свої запитання взагалі й зокрема зі статевої тематики в інтимній, довірливій бесіді з найближчими родичами: мамою або татом, бабусею чи дідусем. Адже недосяжне, таємниче майже завжди підсилює інтерес.

    Атмосфера готовності відповісти на всі без винятку запитання дитини, вміння тактовно пояснити найскладніші з них – важлива умова ефективного спілкування з дошкільником.

    Лікар, психолог, публіцист Володимир Леві вважає, що «святою неправдою» у статевих повідомленнях дорослі можуть психічно покалічити дитину, та наводить приклад, коли батьки, прагнучи захистити « дитячу чистоту», вигадали для сина казочку про те, що « в лісі бувають такі квіточки, найпрекрасніші, з яких виростають маленькі людинки», в яку хлопець вірив до 12 років і при цьому палко любив батьків. До того моменту, поки сусідський хлопчик в брутальній формі не» просвітив» його з цього питання. І от сумний наслідок – психічний розлад у дитини та відчуження від рідних.

      Дорослі мають  бути готові до запитань на статеві теми від дітей. Згадаймо Оскара Уайльда: « Непристойних запитань не існує – існують непристойні відповіді».

      Якщо ж до 4-5 років дитина не звертається до близьких родичів із запитаннями на статеві тему, то це не означає, що такі думки не спадають їй на думку. Річ у тім, що бажали того дорослі чи так вийшло випадково, але в дитини могло скластися враження, що ця тема заборонена. Можливо, коли вона вперше виявила інтерес до « делікатної» проблеми, панічний вигук матері « Чого це ти раптом запитуєш про ТАКЕ?» назавжди відбив у малюка бажання бути відвертим з нею і підштовхнув до думки про неприпустимість обговорення з батьками цієї теми взагалі. У такому разі дитина може сподіватися отримати необхідну їй інформацію від вихователя. Вона може поставити непряме запитання або тільки натякнути чи пожартувати на цю тему, щоб перевірити його реакцію.